«Якість ваших стосунків визначає якість вашого життя» (The quality of our relationships determines the quality of our lives) – нещодавно почула в подкасті “Ten Percent Happier with Dan Harris” з Естер Перель – бельгійською психотерапевткою та письменницею. Ми з вами можемо довго дискутувати про дефініції, приміром, що таке стосунки, з ким стосунки, або що таке якість життя. Але для мене це про любов до себе та свого життя. А потім про стосунки з близькими, друзями, колегами, та й просто перехожими, які зустрілися нам на шляху.
Людина, яка любить себе та своє життя, навряд чи буде витрачати час на події та людей, для яких вона сама не є цінною. Ми всі приходимо в це життя та йдемо з нього наодинці, але щодня ми обираємо світ навколо себе. І любимо його чи ненавидимо через наш власний вибір.
Людина, закохана у своє життя, не може не любити себе. Так само як людина, яка знає себе та має чесні відносини з собою, навряд чи буде проживати це життя. Ці речі взаємопов’язані, любов до себе = любов до свого життя. Я не кажу про прийняття себе такими, якими ми є, бо це неправда. І я не є психотерапевткою, аби заперечувати, що шлях до себе – це про позбавлення своїх страхів та чесну зустріч із самим собою. Моє прагнення говорити про любов побудоване на більш широкому контексті, ніж кохання двох людей або любов до своєї професії, де ми проводимо більшу частину свого життя. Хоча і те, і інше має велике значення для мене.
Я дуже мало пам’ятаю своє дитинство. Напевно, в ньому не було чогось особливого, як в ті далекі часи радянської епохи. Я не пам’ятаю, про що я мріяла та чи мріяла я взагалі. Але мені подобалося проявлятися. Попри постійні стримування родини та радянського суспільства, в якому «бути як всі» було правилом виживання. В дорослому віці я точно перевершила себе та продовжую свої дитячі пригоди. Тоді майже все було для мене заборонено. Сьогодні немає тих, хто зміг би стримати мене жити моє життя та щодня робити тисячі власних виборів. І це не про неповагу до людей, не про безвідповідальність. Це про рішення не бути жертвою людей, обставин чи перепон на моєму шляху. Про обізнаність себе та могутньої величі всесвіту. А коли обізнаність у достатку, вам не потрібно хвилюватися, хто ви є, бо ви і є цілий всесвіт.
Чи правильно я обрала свою професію? Абсолютно. Чи могла би я реалізувати себе в іншій? Відповідь – однозначно! Одні люди обирають парадигму життя «я там, де цікаво», інші – «цікаво там, де є я», навчив мене мій великий друг Ігор Геллер. Що вам ближче? Яким буде ваш вибір? Ганятися за модними тусовками чи створювати свій світ навколо себе? Щаслива всередині людина буде однаково щасливою і в родині, і на роботі. Це і є для мене life balance. Іншим балансом для мене буде радше бухгалтерський баланс, ніж work-life balance. Останнього в принципі не існує.
Естер Перель зазначає про два головних виклики у стосунках – це просити про допомогу та бути незгодним з кимось чи чимось та замовчувати. І якщо перше для мене – це скоріше прояв сили, ніж слабкості, то друге – це точно про страх бути проявленим, говорити про свої бажання щиро та відверто. І ми знову повертаємо до обізнаності себе, своїх мрій та бажань. Про те, що ми щодня обираємо – себе або чиєсь інше життя.
Напевно, я завела вас у велику філософську дискусію про щастя буття, яка під час війни багатьом буде здаватися недоречною. Але раптом ви відчуєте себе одинокою людиною, скористайтеся порадою Естер Перель, – проявіть себе. Приміром, запросіть когось в гості, приготуйте разом щось смачне, проведіть час у спілкуванні. Або наберіть людину, про яку пам’ятаєте, але не знаходили час зустрітися чи поговорити. Проявіть себе та відчуйте любов до свого життя.
Олена Макеєва
