Авторка: Олена Макеєва, керівниця аудиторської фірми “Аксьонова та партнери”
Мої інсайти про скасування обов’язкових актів виконаних робіт
Контекст: 24.02.2026 Верховна Рада ухвалила закон за законопроєктом № 14023 (стан проходження: «готується на підпис»). Ідея змін – спростити оформлення первинних документів при наданні послуг: у певних випадках реквізити зі сторони замовника (посада/ПІБ/підпис відповідальної особи) можуть бути необов’язковими. Але (!) – якщо це прямо передбачено письмовим договором. Поки закон не підписано президентом і не опубліковано, застосовувати його як «нове правило гри» передчасно.
Нагадаю, ще в 2015 році, за часів моєї роботи в Мінфіні, ми зробили застосування інвойсу як єдиного первинного документа. Але на практиці і досі акт виконаних робіт залишається стандартом для багатьох компаній та бухгалтерів.
Чому ця норма ще довго не стане масовою практикою, виключно моя професійна думка:
- Письмова форма договору не є обов’язковою для більшості господарських операцій. Відмова від актів автоматично змушує бізнес переходити на письмові договори. По часу це точно довше, ніж підписати автоматично складений в бухгалтерській системі акт у ЕДО/ЄЦП.
- Замість акта виконаних робіт контролюючий орган буде вимагати надати письмовий договір. Тобто маємо зміщення акценту (або форми) та переміщення ризику на договірну роботу. Бухгалтеру доведеться контролювати якість і повноту договорів. З мого досвіду, до договірної роботи бухгалтери вкрай рідко залучаються.
- Норма не працює «за замовчуванням». Її треба вбудувати в договір: чітко прописати порядок документування, строки заперечень, критерії прийняття тощо.
- Практика податкових перевірок не змінюється: факт надання послуг треба довести за принципом превалювання сутності над формою; для ПДВ – ще й «першу подію». Без додаткових доказів один непідписаний інвойс (або акт) може не закрити питання реальності операції.
- Для «нематеріальних» послуг (консалтинг, маркетинг, ІТ) інвойс без підпису замовника часто виглядає як слабка доказова база. Відповідно, доведеться збирати додаткові підтвердження (deliverables, звіти, листування тощо).
- Є обмеження/винятки (зокрема операції з публічними коштами та окремі спеціальні договори) – там укладання та підписання актів залишаються як стандарт.
- Акт виконаних робіт – це не лише бухгалтерія. Це доказ приймання в господарських спорах: якість, обсяг, строки, підстава для оплати/штрафів. Багато компаній не відмовляться від цього «щита».
- Внутрішні контролі (СВК): акт часто є тригером для погодження, оплати, закриття замовлення/проєкту. Прибрати акт означає переробити процедури й матрицю відповідальності.
- Фактор контрагента: навіть якщо виконавець готовий, замовник може вимагати акта (банки, аудитори, грантодавці, групові політики).
- Cut-off і періодизація: акт зазвичай фіксує період/обсяг послуг. Без нього зростає ризик помилок у витратах, зобов’язаннях та резервах.
- Ризик шахрайства/фіктивності: односторонній документ без приймання замовником підвищує комплаєнс-ризик. Компанії з зрілим СВК частіше залишать акт або «acceptance» в іншій формі.
- Поки не сформується практика застосування (перевірки/суди/роз’яснення), більшість бухгалтерів обере консервативний шлях: акт + додаткові докази.
Кожного разу повторюю: жоден закон ніколи не буде прописаний ідеально. Набагато важливіше – трактування та застосування законодавчих норм.
Чому це працює в країнах ЄС, а у нас – поки ні? Відповідь очевидна – вимогу «ідеалізації» первинних документів формує ДПС України. І хоча я вже бачу позитивну тенденцію – у перевірках усе частіше дискутують про суть, а не про форму, – від «форми заради форми» мало хто відмовився.
